Це - не тільки допомога, це – особливий стан душі
Сьогодні тисячі патріотів нашої держави знаходяться на передовій, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність України. Усім їм як ніколи потрібна увага, добре слово, повага та любов небайдужих людей.
Своє тепло і підтримку у цей складний час дарують захисникам Вітчизни учні нашої школи, які долучаються до акцій доброчинності. І зараз дітивже мають справжніх друзів-бійців розвідувальної роти 93-й окремої механізованоїбригади.
А почалося все із знаменної зустрічі, яка відбулася в школі 17 вересня. На той час Максиму Преснякову, командиру розвідувальної роти дали лише кілька днів на відпочинок, щоб він відігрівся душею в рідній оселі поряд із батьківською сім’єю. Лише кілька днів, але воїн знайшов час, щоб зустрітися з учнями та вчителями рідної школи. Він розповідав про особливості побуту бійців у зоні АТО, про атмосферу на Сході України, показував прийоми рукопашного бою.
- Повертайтеся швидше! Повертайтеся здоровими, - побажали на завершення зустрічі діти і передали воїнам малюнки, листи зі щирими словами підтримки і віри у перемогу та прапор України «с.МОШНИ Черкаська область Черкаський район».
Але, на жаль, не судилося Максиму повернутися живим. Він загинув 18 січня 2015 року під час бою, прикривши власним тілом пораненого побратима. Бойові товариши,які супроводжували труну з тілом Максима, були вражені побаченим: незважаючи на негоду, односельці і учні школи вшанували героя-земляка «живим коридором», стоячи із запаленими свічками й лампадками. 21 січня 2015 року Максима Преснякова поховали у рідному селі. З того часу існує нерозривний зв'язок між школою та бійцями 93-ї окремої механізованої бригади.
Коментарi